Питай що хочеш, тільки не перепитуй.
День почався із під'йому о 5ій годині ранку і швидкого сніданку. Далі нашвидкоруч запхані речі і 200 з гаком км дороги до Миргорода і Великих Сорочинців зі славетним ярмарком. Справжньою метою цієї сімейної подорожі була знахідка села в якому під час війни жила і навчалась моя бабуся. Село знайшли, бабуся навіть знайшла і зайшла в школу де тоді вчилась. Опісля села Кибинці слідував безпосередньо ярмарок - день відкриття. Це був мій перший ярмарок у житті... що вам сказати?! купа народу, різного, всякого і багато-багато різних товарів, всього що зажадаєш - і жатки, і мед, і вишиванки(до речі дорожчі ніж на інших ринках), і... навіть речі із конопель. Спочатку ми сіли пообідати, як не дивно в польовій кухні готували окрошку і деруни, якими я мав змогу добряче наїстись. Після трапези ноги почали ходити(пробиватись?!)) через натовп народу до етно-сцени та всіляких цікавостей на прилавках. Купив собі дерев'яні нарди та червоно-чорну вишиванку, яку давно хотів. Ходити довго не було ні сил ні часу, ми знайшли намет із чаями (такий як на Шешорах) і, о, диво! після 2ох випитих склянок чая я відчув дивне mj'ське зп'яніння! =) наступного разу нізащо не омину тен намет із смачними чаями) після недовгої релаксації рушили знову у вир подій - приїхав Гоголь, бігали чорти і тд. Не очікував зустріти Ігоря Захаренко(ведучий Феєрії мандрів, гід і директтор тур-фірми Феєрія), який саме купував собі конопляні кеди. І тут сталось диво - немов месса серед натовпу розходяться бриті(чоловік так із 15) і на сцені з'являэться гарант нашої вільної і соборної Неьки-Батьківщини, я встигаю його сфотографувати
це мабуть і була кульмінація цього сонячного дня, десь о 9-ій я вже вдома, сиджу лагоджу навушники.
це мабуть і була кульмінація цього сонячного дня, десь о 9-ій я вже вдома, сиджу лагоджу навушники.