Питай що хочеш, тільки не перепитуй.
Прокинувшись о 5ій годині 40 хвилин ранку я мав намір швидко одягтись, причепуритись(як же без цього, особливо вранці), але по всім відомому закону сталась, курва, несподіванка - прокинувся малий брательник і перевів батьків у стан ранкового збудження... Загалом мені це не завадило покинути приміщення та піти на важливу ділову зустріч, так, саме зустріч тет-а-тет із моїм знайомим під назвою Bombey Blue. На цей раз вже згаданий знайомий прийшов на місце зустрічі гарно по-новому одягнений у смокінгу, краватці, що застібається на зіп-пакет. Перед входом до нашего місця-сили, власне Сашкової підпільної кімнати під назвою "кухня", я стрітив на своєму шляху свего кумпля Андрія, якого я щойно розбуркав своїм топтанням біля дверей. Андрій мене привітав, ставши за двері і посміхнувшись повними щастя очима. Очі були втомлені, минулого вечора вони із Сашком сиділи на кухні і майже до 3ої години ранку полемізували із нашим спільним знайомим, таким важливим англійцем Bombey Blue, що полемізував навіть не розмавляючи, а змінюючи наше сприйняття оточення. Тільки-но сівши на кухні я замовив каву і цигарок, щоб гість не образився і не відмовив у дискусії зі мною. Через хвилин 20ть англієць скрутив мене своїми психічними можливостями і я, не піддаючись на провокації Андрія щодо недоцільності подальшого спілкування із гостем на кухні, вдруге і втретє намагався запобігти впливу Бомбе'я на свій розум. Марно... таким чинном за сьогоднішній ранок я зрозумів одне - не такі вже ці іноземці пихаті та поважні як іх малюють, а насправді досить різні як і всі ми з вами - хтось із них тебе різко крутить, викликає ерекцію, суко, з цим покидьком Торнадо(чи Спайс??, трясця його матері) треба буде ще поспілкуватись і натовкти пику за вади та збочені думки... а інші іноземці, на прикладі пана Бомбея, може навіть навіяти тобі ностальгію про життя серед гір, палаток, пляшок, використаних гандонів, випитих пляшок пива, заюзаних речах, вологих штанях та безмежних краєвидів серед Закарпатських лісів та водоспадів... 

а інші іноземці, на прикладі пана Бомбея, може навіть навіяти тобі ностальгію про життя серед гір, палаток, пляшок, використаних гандонів, випитих пляшок пива, заюзаних речах, вологих штанях та безмежних краєвидів серед Закарпатських лісів та водоспадів.
блін, мені б так...
а Шипiт не забудеться, надто класна штука)