Питай що хочеш, тільки не перепитуй.
Курва, такий вантаж на мою і так зибиту голову...
вторник, 04 августа 2009
Питай що хочеш, тільки не перепитуй.
Сьогодні здибались із Андрієм біля його дому на ДВРЗ (Рємбаза - такий собі райончик на відшибах Києва серед парку партизанської слави). Я півдня бігав по місту як очманілий, жечевішче же захтілось цощ з'їсти. Швидко похапав плов, приготований Андрієвою мамою(дуже й дуже непоганий такий плов), випили запашної швидкорозчинної кави Якабс та пропустили кілька цигарок. Опісля данної трапези вийшли вже по звиклому маршруту вниз до генделя та купили по 2-і пляшці КінгзуБріджу, запасливо знарядившись пачкою беників Кемел. Посиділи, покурили, поговорили, поздоровкались із кожною бабцею що проходила повз нашу лавку, допомогли затягти у вітальню овочі та фрукти із містечка Рудне(Запорізька область). Потім я скуштував їх яблука, що нагадали мені мою маленьку Батьківщину, до якої я в цьому році, на жаль, не потраплю... ще трохи пальнули цигарок та я поїхав додому до хати, до рідної мати. Вже доволі піддатим я згадав що ще треба купити атлас доріг Росєї, до якої з Божою поміччю я незабаром потраплю...
П.С. А випалювати по 2-і пачки цигарок за один присіст виявилось не так і важко
П.С. А випалювати по 2-і пачки цигарок за один присіст виявилось не так і важко
Питай що хочеш, тільки не перепитуй.
Нет вернуться домой нормально, нормально раздеться, пойти поужинать, а потом грузить... Пытаться задать хоть какой-нибудь вопрос вообще бесполезно, можно не стараться, завтра надо встать, плюнуть на всех и сделать то что ты хочешь делать. 1 - 1ым занять душ, 2 - нормально выспаться этак до 10-ти, 3 - назадавать столько вопросов на сколько не будет ответов. Решено.
Главное не перетрудиться
Главное не перетрудиться
понедельник, 03 августа 2009
Питай що хочеш, тільки не перепитуй.
Прокинувшись о 5ій годині 40 хвилин ранку я мав намір швидко одягтись, причепуритись(як же без цього, особливо вранці), але по всім відомому закону сталась, курва, несподіванка - прокинувся малий брательник і перевів батьків у стан ранкового збудження... Загалом мені це не завадило покинути приміщення та піти на важливу ділову зустріч, так, саме зустріч тет-а-тет із моїм знайомим під назвою Bombey Blue. На цей раз вже згаданий знайомий прийшов на місце зустрічі гарно по-новому одягнений у смокінгу, краватці, що застібається на зіп-пакет. Перед входом до нашего місця-сили, власне Сашкової підпільної кімнати під назвою "кухня", я стрітив на своєму шляху свего кумпля Андрія, якого я щойно розбуркав своїм топтанням біля дверей. Андрій мене привітав, ставши за двері і посміхнувшись повними щастя очима. Очі були втомлені, минулого вечора вони із Сашком сиділи на кухні і майже до 3ої години ранку полемізували із нашим спільним знайомим, таким важливим англійцем Bombey Blue, що полемізував навіть не розмавляючи, а змінюючи наше сприйняття оточення. Тільки-но сівши на кухні я замовив каву і цигарок, щоб гість не образився і не відмовив у дискусії зі мною. Через хвилин 20ть англієць скрутив мене своїми психічними можливостями і я, не піддаючись на провокації Андрія щодо недоцільності подальшого спілкування із гостем на кухні, вдруге і втретє намагався запобігти впливу Бомбе'я на свій розум. Марно... таким чинном за сьогоднішній ранок я зрозумів одне - не такі вже ці іноземці пихаті та поважні як іх малюють, а насправді досить різні як і всі ми з вами - хтось із них тебе різко крутить, викликає ерекцію, суко, з цим покидьком Торнадо(чи Спайс??, трясця його матері) треба буде ще поспілкуватись і натовкти пику за вади та збочені думки... а інші іноземці, на прикладі пана Бомбея, може навіть навіяти тобі ностальгію про життя серед гір, палаток, пляшок, використаних гандонів, випитих пляшок пива, заюзаних речах, вологих штанях та безмежних краєвидів серед Закарпатських лісів та водоспадів... 
Питай що хочеш, тільки не перепитуй.
Ну що ж, любі хлопчики, дівчатка, вчора, гойдаючись в останньому вагоні забацаного поїзда "Харків - Івано-Франківськ" мені раптово, як сполох падаючої зірки, нав'язалась ідея ведення щоденника. Під час нічного усамітнення серед п'яних, не маючих штопора волоцюг, я знову, після чотирьох річної перерви здецидував писати, вішати та постити різний ширпотреб зі своєї голови. Таким чинном даний кіч можливо стане для мене тимчасовим притулком і місцем викладення емоцій, спостережень та нових і нових ідей 
, та просто маячні. 
, та просто маячні.